Особливості розвитку стресостійкості в осіб періоду ранньої дорослості

Abstract

У магістерській роботі проаналізовано ступінь дослідженості проблеми особливостей розвитку стресостійкості в осіб періоду ранньої дорослості. У роботі визначено що на сучасному етапі стресостійкість розглядається в основному з функціональних позицій, як характеристика, що впливає на продуктивність діяльності. Вчені вказують на двоїсту природу стресостійкості, що проявляється у розгляді стресостійкості як властивості, що впливає на результат діяльності, і як характеристики, що забезпечує гомеостаз особистості як системи. Психологи основою стресостійкості вважають саморегуляцію людини, яка складається з певних ланок і стилістично різноманітна. До однієї з характеристик стресостійкості відносять до даної характеристики різні когнітивно обумовлені механізми подолання стресом і механізми психологічного захисту. З цим віком пов'язують початок нової кризи розвитку – переоцінки життєвих цілей, що означає завершення попереднього та перехід до нового вікового періоду – середньої дорослості. Криза ранньої дорослості розглядається як нормативна криза, тобто криза, що неминуче виникає на життєвому шляху більшості людей і є необхідною умовою розвитку особистості дорослої людини. Завданнями психокорекційної роботи, є робота, пов'язана з тим, щоб в буквальному сенсі слова навчити молодь навичкам допомагати самому собі, нейтралізувати психічне напруження, які неодмінно будуть виникати в процесі його розвитку. А ще краще - переведення психологічної енергії, що становить зміст напруги, в енергію, яка буде спрямована на власний розвиток, на придбання та розкриття нових можливостей.