Основи попереджнення та подолання емоційного вигорання у співробітників Служби судової охорони

Abstract

Мета дослідження – визначити особливості прояву емоційного вигорання у співробітників Служби судової охорони та розкрити специфіку його попередження й подолання. Теоретичне значення результатів дослідження полягає, в тому, що здійснено цілісний аналіз основних підходів до вивчення сутності поняття «емоційне вигорання»; у розкритті специфіки прояву емоційного вигорання у співробітників Служби судової охорони; виокремленні та характеристиці чинників, які впливають на прояв емоційного вигорання у співробітників Служби судової охорони; розроблено психологічні рекомендації щодо попередження та подолання емоційного вигорання у співробітників Служби судової охорони. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що розроблені рекомендації будуть сприяти профілактиці та подоланню емоційного вигорання у співробітників Служби судової охорони. Апробований у дослідженні методичний інструментарій може стати основою моніторингу рівня прояву емоційного вигорання у співробітників Служби судової охорони. Висновки. Проблема емоційного вигорання у співробітників Служби судової охорони має системний характер і зумовлена тривалим впливом професійного стресу, високої відповідальності та емоційного напруження. Вигорання розглядається як тривалий процес емоційного, психічного та фізичного виснаження, що відрізняється від стресу своєю стійкістю та незворотністю. Дослідження, проведене серед співробітників, показало, що у половини респондентів синдром вигорання не сформований, тоді як у меншої половини виявлено середній рівень. Аналіз фазової структури засвідчив домінування фази резистенції, що свідчить про використання адаптаційно-захисних механізмів. Загалом у вибірці переважають адаптаційно-компенсаторні стратегії, проте наявність осіб із високим рівнем вигорання актуалізує потребу у психологічній допомозі. Більшість респондентів характеризуються екстравертованою або амбівертованою спрямованістю та помірною емоційною стабільністю. Водночас у частини співробітників зафіксовано підвищений рівень нейротизму та тривожності, що підвищує ризик вигорання. Кореляційний аналіз виявив статистично значущий прямий зв’язок між нейротизмом і рівнем емоційного вигорання. Слабший, але достовірний зв’язок зафіксовано між екстраверсією та вигоранням, тоді як інтернальність і тривожність не продемонстрували суттєвої залежності. Отримані результати підтверджують важливу роль індивідуально-психологічних чинників та обґрунтовують доцільність впровадження розробленої тренінгової програми профілактики й подолання емоційного вигорання.