Особливості розвитку психологічної стійкості студентів

Abstract

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та емпірично дослідити психологічну стійкість студентів, визначити психологічні чинники та особливості її розвитку й окреслити шляхи підвищення рівня психологічної стійкості у студентському середовищі. Психологічна стійкість – це здатність окремих людей, команд і організацій адаптуватися, відновлюватися та процвітати в ситуаціях ризику, викликів, небезпеки, складності та негараздів. Також, слід взяти до уваги, що стійкість не є статичним станом, а являє собою гнучкий процес. Проведене емпіричне дослідження засвідчило, що психологічна стійкість студентів загалом має середній рівень сформованості та характеризується нерівномірністю розвитку її структурних компонентів. Найбільш уразливими виявилися емоційно-вольовий і мотиваційний компоненти, недостатня сформованість яких знижує здатність студентів до ефективної саморегуляції в умовах стресу. Встановлено, що високий рівень емоційного інтелекту та переважання проблемно-орієнтованих копінг-стратегій виступають значущими чинниками підвищення психологічної стійкості студентської молоді. Водночас виявлення групи студентів із низьким рівнем психологічної стійкості актуалізує потребу у цілеспрямованому психологічному супроводі та профілактиці дезадаптивних форм реагування. Отримані результати обґрунтовують доцільність розробки й упровадження комплексних програм розвитку психологічної стійкості у студентському середовищі, спрямованих на посилення емоційної саморегуляції, мотиваційної сфери та формування ефективних стратегій подолання стресу.