Особливості попередження та подолання емоційного вигорання у практичних психологів

Abstract

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати і емпірично визначити особливості прояву емоційного вигорання у практичних психологів та розкрити психологічні умови його попередження та подолання. Теоретичне значення результатів дослідження полягає, насамперед, в тому, що здійснено цілісний аналіз основних підходів до визначення сутності поняття «емоційного вигорання»; виокремлено та охарактеризовано моделі та стадії емоційного вигорання; визначено специфіку прояву емоційного вигорання у практичних психологів; підібрано та проаналізовано систему чинників, які впливають на прояв емоційного вигорання у практичних психологів; розроблено психологічне тренінгове заняття для попередження та подолання емоційного вигорання у практичних психологів. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що розроблене психологічне тренінгове заняття може бути використане при розробці психологічних тренінгових програм чи порад до профілактики та подолання емоційного вигорання у практичних психологів. Апробований у дослідженні методичний інструментарій може стати основою моніторингу рівня прояву емоційного вигорання у практичних психологів. Висновки. На основі аналізу наукової літератури визначено, що головним джерелом вигорання професій типу «людина-людина», до якої відносяться практичні психологи, є взаємодія з іншими людьми. Синдром емоційного вигорання розвивається поступово через кілька етапів: напругу, резистенцію і виснаження, причому кожному етапу відповідають певні ознаки. Хоча вигорання має схожі прояви з професійним стресом, ці поняття не є тотожними. Емоційне вигорання є скоріше наслідком впливу комплексу стресових факторів, як зовнішніх, так і внутрішніх, які виникають у системі особистих і ділових відносин. Ці симптоми можна умовно розділити на три групи: психофізичні; соціально-психологічні; поведінкові. Аналіз результатів показав, що більшість практичних психологів перебувають під значним емоційним і професійним тиском. У понад 50% опитаних сформовані такі фази емоційного вигорання, як «напруження» та «виснаження», що вказує на системний характер вигорання. Фаза «резистенції» у 60% респондентів знаходиться на стадії формування, що свідчить про активну боротьбу зі стресовими чинниками. Встановлено статистично значущий зв’язок між рівнем ситуативної тривожності та фазою «виснаження». Це підкреслює, що ситуативна тривожність є ключовим чинником, який сприяє розвитку емоційного виснаження. З метою попередження та подолання емоційного вигорання у практичних психологів було запропоновано тренінгове заняття, в якому підібрано систему вправ та інноваційних технік.