Особливості розвитку резильєнтності у соціальних робітників

Abstract

Мета дослідження – визначити сутність поняття «резильєнтність» та розкрити особливості розвитку резильєнтності у соціальних робітників. Теоретичне значення результатів дослідження полягає у визначенні основних підходів до визначення поняття «резильєнтність»; здійсненні опису складових резильєнтності; визначенні специфіки прояву резильєньності в соціальних робітників та виокремленні системи чинників, які впливають на неї. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що розроблений психологічний тренінг може бути використаний при розробці психологічних порад до розвитку резильєнтності у соціальних робітників, викладачів, а також всіх тих хто займається даною проблематикою. Апробований у дослідженні методичний інструментарій може стати основою моніторингу рівня прояву резильєнтності соціальних робітників. . Висновки. Резильєнтність – це розумова, фізична, емоційна та поведінкова здатність людини адаптуватися, відновлюватися та процвітати в ситуаціях ризику, викликів, небезпеки, складності та негараздів, а також вчитися та рости після невдач. Вчені розглядають резильєнтність у кількох векторах, як процес, як наслідок, та як особистісну характеристику. Слід відмітити, що психологічними чинниками розвитку резильєнтності є націленість життя на певну мету, почуття задоволеності життям, перевага позитивних емоцій, оптимізм, висока адекватна самооцінка, самоефективність, , когнітивна гнучкість, наявність соціальної підтримки, висока духовність особистості. Стресостійкість, життєстійкость та самоефективність є головними чинниками, які впливають на сформованість та розвиток певних компетентностей та професійних якостей соціальних робітників. У ході емпіричного дослідження встановлено, що а саме у 67,6 % переважає високий рівень резільєнтності. Це означає, що вони мають високу здатність до відновлення, зміцнення, вони добре пристосовуються до стресових ситуацій та негараздів. У цих респондентів висока здатність до динамічної адаптації й саморегуляції у важких життєвих ситуаціях,що забезпечує повноцінне функціонування та здатність до стресостійкості, життєстійкості, особливо в умовах війни. Виявлено що у 32,4% респондентів переважає середній рівень резильєнтності, а це означає, що вони посередньо стійкі до нових стресових ситуацій. Низького рівня резильєнтності у даної групи респондентів не виявлено. За результатами дослідження встановлено статистично значущий зв’язок між рівнем прояву резильєнтності та такими чинниками, як шкала «Самопочуття» та шкала «Настрій» за методикою «САН».