Оренда як інструмент реалізації відносин власності на землю в аграрному секторі економіки

Abstract

Орендні відносини розглядаються як один із чинників, що обумовлює повноту реалізації відносин власності на землю. Визначено тенденцію зростання питомої ваги орендованих угідь у фермерських господарствах. Домінування натуральної форми у розрахунках за оренду сільськогосподарських угідь свідчить про недостатній рівень розвитку ринкових відносин у сфері сучасного землекористування. Встановлення строків оренди, які б забезпечували збереження родючості ґрунтів, розглядається ключовою вимогою дотримання інтересів власників землі. Порушення орендарями оптимального співвідношення культур у сівозмінах вимагає запровадження з боку держави більш дієвого контролю за дотриманням сільськогосподарськими товаровиробниками проектів землеустрою. При оренді земель сільськогосподарського призначення майже відсутня конкуренція. Розвитку конкуренції у орендних відносинах буде сприяти запровадження агрохімічних паспортів. Rental relations are regarded as one of the factors determining the completeness of implementation of the land ownership relations. The trend of growing ratio for rented land in farms has been identified. The dominance of natural form in calculating the rent of agricultural land testifies to a very low level of development of market relations in the sphere of contemporary land use. The timing of the rent that would ensure soil conservation, is considered a key requirement of compliance with the interests of land owners. Violation by tenants the optimum ratio of crops in crop rotations requires on the part of the State more effective control over the compliance with the land administration projects on the part of agricultural commodity producers. There is very little competition when renting of agricultural land. Introduction of agrochemical passports will contribute to the development of competition in the rental relations.