Особливості розвитку резильєнтності у жінок в умовах війни

Abstract

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та емпірично дослідити особливості прояву резильєнтності у жінок в умовах війни а також розробити психологічні рекомендації щодо її розвитку. Теоретичне значення результатів дослідження полягає у дослідженні основних підходів до визначення поняття резильєнтності; характеристиці компонентів формування резильєнтності; розкритті специфіки розвитку резильєнтності у жінок в умовах війни; виокремленні та характеристиці чинників, які впливають на прояв резильєнтності в умовах війни. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що розроблені психологічні рекомендації будуть сприяти розвитку резильєнтності у жінок в умовах війни. Апробований у дослідженні методичний інструментарій може стати основою моніторингу рівня розвитку резильєнтності у жінок в умовах війни. Висновки. Резильєнтність є важливим психологічним ресурсом, що забезпечує здатність адаптуватися до стресових і кризових обставин, відновлювати психоемоційну рівновагу після травматичних подій і зберігати ефективне функціонування за тривалого навантаження. Аналіз результатів показав, що у більшості респонденток спостерігається середній рівень резильєнтності з частковою адаптацією до змін і зниженням стійкості за тривалого стресу. Високий рівень притаманний меншій частині жінок і проявляється ефективним подоланням стресу, тоді як низький — поодиноким респонденткам і свідчить про виснаження психологічних ресурсів. Кореляційний аналіз за коефіцієнтом Спірмена дозволив встановити статистично значущий зворотний зв’язок між рівнем резильєнтності та депресивними проявами (rs = –0,384; p < 0,05). Це свідчить про те, що зі зростанням психологічної стійкості знижується інтенсивність депресивної симптоматики. Водночас значущих кореляцій між резильєнтністю та рівнем тривожності, симптомами ПТСР і рівнем стресу не виявлено. Отже, результати дослідження підтверджують, що резильєнтність жінок в умовах війни формується під впливом взаємопов’язаних чинників, зокрема емоційного стану, рівня депресивних проявів, стресового навантаження та посттравматичних симптомів. Вона є важливим психологічним ресурсом, пов’язаним зі зниженням депресивних проявів, але не має прямого зв’язку з рівнем стресу, тривожністю та симптомами ПТСР. Отримані результати обґрунтовують доцільність спрямування психопрофілактичних і психокорекційних заходів на зниження депресивних проявів і посилення резильєнтності. Розроблено психологічні рекомендації для жінок в умовах війни щодо підвищення рівня резильєнтності.