Особливості розвитку стресостійкості в осіб дорослого віку

Abstract

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та емпірично дослідити особливості розвитку стресостійкості в осіб дорослого віку, а також розробити психологічні рекомендації щодо її розвитку. Теоретичне значення результатів дослідження полягає в здійсненні цілісного аналізу основних підходів до вивчення сутності понять «стрес» та «стресостійкість»; визначенні особливостей прояву стресостійкості в осіб дорослого віку; виокремленні та характеристиці системи чинників, які впливають на прояв стресостійкості в осіб дорослого віку. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що розроблена тренінгова програма сприятиме розвитку і зміцненню стресостійкості в осіб дорослого віку, а також профілактиці зниження її рівня. Апробований у дослідженні методичний інструментарій може стати основою моніторингу рівня прояву стресостійкості в осіб дорослого віку. Висновки. Сутність поняття «стресостійкість» розкрито як системну властивість особистості, що ґрунтується на поєднанні вроджених і набутих психофізіологічних рис. Це розуміння охоплює як особистісні, так і поведінкові виміри, відображаючи здатність витримувати значні інтелектуальні, вольові та емоційні навантаження, регулювати власні емоції та ефективно брати участь у життєвій діяльності без негативного впливу на здоров’я. З метою розуміння механізмів формування та прояву стресостійкості, досліджено основні підходи до вивчення феномену стресостійкості: від нейробіології і нейрохімії до екологічного, трансактного та регуляторного підходів. Дослідники виокремлюють ряд основних чинників, що впливають розвитку та підтримці стресостійкості: низький рівень тривожності; позитивна самооцінка та впевненість у власних силах та здібностях; нормальний рівень локус-контролю. Встановлено, що переважна більшість опитаних респондентів мають максимально високий рівень стресостійкості, майже чверті опитаним притаманний низький рівень, лише приблизно шоста частина респондентів мають пороговий рівень. Встановлено статистично значущий зв’язок між рівнем прояву стресостійкості та такими чинниками як реактивна тривожність, статистично значущого зв’язку між стресостійкістю та іншими чинниками не було виявлено. З метою розвитку стресостійкості було розроблено тренінгову програму.