Розвиток ідей Володимира Вернадського в інтелектуальному доробку Миколи Руденка

Abstract

Інтелектуальний спадок Миколи Руденка ґрунтується на глибокому прагненні пізнати природу Всесвіту та сенс людського буття. У своїй праці «Енергія прогресу» він розвинув ідеї С. Подолинського, Ф. Кене й В. Вернадського, виступивши з критикою марксистської теорії вартості. Руденко заклав підвалини української школи фізичної економії, поєднуючи природничо-наукове і філософське мислення. Він вбачав перспективу цивілізаційного розвитку у становленні ноосфери — простору розуму, про який раніше писав В. Вернадський. У фундаментальній праці «Гносис і сучасність» Руденко прагнув об’єднати фізичне й метафізичне знання в єдину картину світу. Центральною стала ідея, що матерія — це активний простір, який творить реальність, а монадична структура Всесвіту є джерелом еволюції. Він заперечував поняття вакууму як «ніщо», стверджуючи його як джерело світобудови. Розвиток цивілізації, за Руденком, можливий лише через гуманізацію науки та відповідальність людства. Він критикував технократичне мислення й попереджав про загрозу «цивілізації хижаків». Спадщина Руденка потребує глибокого осмислення й гідного місця в українській науці. The intellectual legacy of Mykola Rudenko is based on his deep desire to understand the nature of the Universe and the meaning of human existence. In his work Energy of Progress, he developed the ideas of S. Podolynskyi, F. Quesnay, and V. Vernadskyi, while criticizing Karl Marx’s theory of surplus value. Rudenko laid the foundations of the Ukrainian school of physical economy, combining scientific and philosophical approaches. He saw the future of civilization in the emergence of the noosphere—a space of reason—previously conceptualized by Vernadskyi. In his fundamental work Gnosis and Modernity, Rudenko sought to unite physical and metaphysical knowledge into a single worldview. A key idea was that matter is active space that generates reality, and the monadic structure of the Universe is the source of evolution. He rejected the concept of vacuum as “nothing,” arguing instead that it is the foundation of cosmic creation. Rudenko believed that civilization could only progress through the humanization of science and individual responsibility. He criticized technocratic thinking and warned against the rise of a “predatory civilization.” Rudenko’s legacy deserves deep research and rightful recognition within Ukrainian science.