Особливості профілактики та подолання емоційного вигорання у поліцейських в умовах війни

Abstract

Мета дослідження – визначити особливості прояву емоційного вигорання у поліцейських в умовах війни та розкрити специфіку його профілактики та подолання. Теоретичне значення результатів дослідження полягає в аналізі основних підходів до вивчення сутності поняття «емоційне вигорання», виокремленні та характеристиці основних структурних компонентів емоційного вигорання; визначенні специфіки прояву емоційного вигорання у поліцейських в умовах війни; визначенні та аналізі системи чинників, які впливають на прояв емоційного вигорання у поліцейських в умовах війни. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що розроблені рекомендації сприятимуть профілактиці та подоланню емоційного вигорання у поліцейських в умовах війни. Апробований у дослідженні методичний інструментарій може стати основою моніторингу рівня прояву емоційного вигорання у поліцейських в умовах війни. Висновки. Емоційне вигорання – стан емоційного, психологічного, розумового та фізичного виснаження, що виникає внаслідок тривалого емоційного навантаження під час професійної діяльності та супроводжується негативним ставленням людини до роботи і до самої себе. Науковці дотримуються трьохкомпонентного підходу до визначення цього синдрому, згідно якого виділяють такі фази розвитку емоційного вигорання, як напруження, резистенцію та виснаження. Найпоширенішим є поділ чинників емоційного вигорання на зовнішні, тобто організаційні фактори, які характеризують особливості професійної діяльності, та внутрішні, які стосуються індивідуальних характеристик самих професіоналів. Дослідники виділяють ряд основних чинників, що можуть сприяти прояву емоційного вигорання: рівень емпатії, тривожність (особистісна та реактивна), рівень стресостійкості. Встановлено, що більшість опитаних респондентів загалом зберігає відносну психологічну стійкість в умовах війни, однак значна їх частка перебуває у зоні ризику прояву емоційного вигорання. Так, у більшості респондентів сформованою є фаза резистенції, у третини респондентів фаза виснаження перебуває на стадії формування. Переважна більшість опитаних має низький рівень емпатії, помірну тривожність та достатню стресостійкість. Встановлено статистично значущий зв’язок між рівнем прояву емоційного вигорання та таким чинником як тривожність, тоді як емпатія і стресостійкість не продемонстрували визначального впливу на розвиток синдрому в межах вибірки. З метою профілактики та подолання емоційного вигорання було розроблено тренінгову програму.