Особливості розвитку пам’яті в учнів молодшого шкільного віку в умовах війни

Abstract

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати і емпірично визначити особливості пам’яті в учнів молодшого шкільного віку в умовах війни, розкрити психологічні умови її розвитку. Теоретичне значення результатів дослідження полягає у визначенні специфіки розвитку пам’яті; визначенні особливостей розвитку пам'яті в учнів молодшого шкільного віку в умовах війни; виокремленні та розкритті чинників, які впливають на рівень розвитку пам’яті в учнів молодшого шкільного віку в умовах війни. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що розроблені рекомендації будуть сприяти розвитку пам’яті в учнів молодшого шкільного віку в умовах війни. Апробований у дослідженні методичний інструментарій може стати основою моніторингу рівня розвитку пам’яті в учнів молодшого шкільного віку в умовах війни. Висновки. Пам’ять є фундаментом пізнавальної діяльності, і в молодшому шкільному віці вона якісно трансформується від мимовільної до довільної та логічної. Війна в Україні виступає фактором екстремального стресу, що деформує ці процеси: високий рівень кортизолу пригнічує роботу гіпокампу, спричиняючи фрагментарність спогадів, зниження обсягу робочої пам’яті та домінування емоційної пам’яті над словесно-логічною . Емпіричне дослідження показало, що лише 36% учнів мають рівень розвитку пам’яті, який відповідає віковій нормі, тоді як 64% виявляють порушення структури відтворення інформації . Встановлено критично високий рівень загальної тривожності в школі (64%) та поширеність екзистенційних страхів, зокрема страху смерті (47%). Виявлено статистично значущий від’ємний зв’язок (rs = -0.3) між рівнем розвитку пам’яті та загальною тривожністю. Розроблено психологічні рекомендації, що базуються на емоційній стабілізації, використанні мнемотехнік, мікро-навчанні та фізіологічній підтримці когнітивного ресурсу.