Особливості подолання синдрому провини вцілілого у шукачів тимчасового захисту

Abstract

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та емпірично дослідити особливості синдрому провини вцілілого у шукачів тимчасового захисту, а також визначити напрями його психологічного подолання. Теоретичне значення результатів дослідження полягає у поглибленні наукових уявлень про синдром провини вцілілого як складний багаторівневий психоемоційний феномен, що формується під впливом воєнної травми, соціального контексту та тривалого стресу. У роботі систематизовано сучасні підходи до розуміння структури синдрому, уточнено його зв’язок із моральною травмою, посттравматичними реакціями та кризою ідентичності Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що розроблені рекомендації будуть сприяти подоланню синдрому провини вцілілого у шукачів тимчасового захисту. Апробований у дослідженні методичний інструментарій може стати основою психологічної підтримки, спрямований на подолання синдрому провини вцілілого у шукачів тимчасового захисту, так як програма базується на травма-інформованому та ресурсно-орієнтованому підходах і може бути використана у практиці психологічної допомоги вимушеним мігрантам Висновки. Синдром провини вцілілого є багатовимірним психологічним феноменом, що проявляється на емоційному, когнітивному та поведінковому рівнях і формується під впливом травматичного досвіду війни та умов вимушеної міграції Емпіричні результати засвідчили наявність помірного середнього рівня провини вцілілого у вибірці з вираженою варіативністю показників, що дозволяє виділити групу підвищеного ризику Встановлено статистично значущі зв’язки між рівнем провини, сорому, інтенсивністю травматичного стресу та показниками психічного благополуччя. Особливо дезадаптивний характер має сором, який тісніше корелює зі зниженням психологічної стійкості та благополуччя. Доведено, що подолання синдрому провини вцілілого потребує комплексного, поетапного та ресурсно-орієнтованого підходу, який поєднує стабілізацію, роботу з моральними переживаннями та відновлення внутрішньої опори особистості.