Особливості розвитку комунікативної толерантності у педагогічних працівників

Abstract

У магістерській роботі проаналізовано ступінь дослідженості проблеми особливостей розвитку комунікативної толерантності у педагогічних працівників. У роботі визначено що комунікація – це смисловий та індивідуально-змістовий аспект соціальної взаємодії; обмін інформацією у різноманітних процесах соціальної взаємодії. Толерантність – це особливий спосіб взаємин і міжособистісної взаємодії; толерантність як соціальна категорія розкривається через повагу і визнання рівності, відмову від домінування і насильства. Педагогічна толерантність є соціальною категорією і проявляється в установці на прийняття іншої людини, на відкрите і довірче спілкування. Вона може бути виражена через соціокультурний підхід і обов'язково пов'язана з процесом спілкування. Комунікативна толерантність – це особлива особистісна риса, яка відображає психологічну готовність людини до позитивної взаємодії з іншими людьми, які наділені іншими світоглядними установками та стилями поведінки, основними критеріями якої виступатимуть: терпимість, емпатія, інтелектуальна гнучкість, повага, самоконтроль. Основними підструктурами особистості, що обумовлюють комунікативну толерантність є: інтелектуальна, ціннісно-орієнтаційна, етична, естетична, емоційна, сенсорна. Комунікативна толерантності передбачає вирішення мирним шляхом суперечностей та конфліктів в освіті, створення соціально-педагогічних умов толерантної взаємодії, культури спілкування, оскільки толерантність є гарантією суспільної стабільності. Підібрано систему дієвих вправ, технік, ігор щодо розвитку комунікативної толерантності у педагогічних працівників.