Особливості попередження та подолання професійного вигорання у державних службовців

Abstract

У магістерській роботі проаналізовано ступінь дослідженості проблеми особливостей попередження та подолання професійного вигорання у державних службовців. У роботі визначено що професійна діяльність державного службовця вимагає від фахівця високого нервового напруження та спричиняє на нього велике інтелектуальне навантаження. Професія державного службовця потребує від людини володіння певними індивідуально-психологічними якостями: комунікативними здібностями та здатністю вислуховувати; урівноваженістю поведінки; рухливістю нервової системи. На основі аналізу літератури визначено, що модель професійного вигорання державних службовців може складатися з наступних чинників: - зовнішні – стресори, що пов’язані із впливом навколишнього середовища, в якому державний службовець; - внутрішні – пов’язані безпосередньо з особистісними, організаційно-професійними та соціально-демографічними характеристиками державних службовців; - фізіологічних і психологічних виявів та наслідків професійного стресу державних службовців. У рамках емпіричного дослідження було встановлено статистично значущий зв'язок між рівнем самоповаги у державним службовців та рівнем прояву емоційного виснаження у державних службовців та рівнем редукції особистих досягнень, також встановлено статистично значущий зв'язок між рівнем самоповаги у державним службовців та сформованістю такої фази професійного вигорання як напруження. До того ж було встановлено статистично значущий зв'язок між рівнем ситуативної тривожності у державних службовців та сформованістю таких фаз професійного вигорання як резистенція та виснаження. З метою попередження та подолання професійного вигорання у державних службовців підібрано систему вправ, інноваційних технік.