Особливості попередження та подолання прокрастинації у практичних психологів в умовах війни

Abstract

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та емпірично дослідити особливості прояву прокрастинації у практичних психологів в умовах війни, а також розробити психологічні рекомендації щодо її попередження й подолання. Теоретичне значення результатів дослідження полягає у аналізі основних підходів до визначення поняття «прокрастинація»; здійсненні класифікації та характеристики типів прокрастинації; визначенні специфіки прояву прокрастинації у практичних психологів в умовах війни та виокремленні системи чинників, які впливають на неї. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що розроблені рекомендації будуть сприяти попередженню та подоланню прокрастинації у практичних психологів в умовах війни. Апробований у дослідженні методичний інструментарій може стати основою моніторингу рівня прояву прокрастинації у практичних психологів в умовах війни. Висновки. Прокрастинація розглядається як складний багатофакторний психологічний феномен, що виявляється у свідомому відкладанні професійно значущих завдань попри усвідомлення негативних наслідків та формується на перетині особистісних характеристик, емоційного стану й соціального контексту. Теоретичний аналіз засвідчив багатомірність підходів до розуміння прокрастинації. Обґрунтовано, що прокрастинація має циклічну природу та виконує переважно емоційно-регуляторну функцію, пов’язану зі страхом помилки, уникненням напруги та професійного перенавантаження. Емпірично встановлено, що у більшості практичних психологів в умовах війни переважає середній рівень прокрастинації, що свідчить про її ситуативний характер. Високий рівень виявлено у незначної частини респондентів, переважно серед консультантів-психотерапевтів. Найбільш прокрастинованими є сфери навчання, саморозвитку та самопіклування; типовими формами виступають відволікальна активність і використання соціальних мереж. Виявлено зв’язок прокрастинації з самокритичним перфекціонізмом і високим рівнем особистісної тривожності за домінування мотивації уникнення невдач, що підтверджує її емоційно-регуляторну природу. На основі результатів розроблено тренінгову програму з попередження і подолання прокрастинації, що засвідчує практичну значущість дослідження.